Церква — це не стіни

Ми в церкві, і ми — Церква. Адже церква — це не стіни, а люди. Хотілося б, аби наше релігійне суспільство це більше усвідомлювало. А якщо церква — це люди, то між ними має бути єднання, спілкування, любов, стосунки й т. ін.

У Писанні церква розкривається через різні образи. І один із них — образ сім’ї. Який клімат у церкві може вказувати на те, що там все гаразд? Один із головних факторів — це, власне, сімейна атмосфера. На жаль, чимало громад, зокрема в нашому релігійному краї, не замислюються над цим. Люди йдуть у храм відбути службу, звершити традиційні релігійні обряди. Тому важливо налаштувати себе, поставити таку ціль, щоб створювати атмосферу прийняття. Щоб, прийшовши до нас, люди могли сказати: «У вас — як удома, як у сім’ї».

Якщо замислитися — де ми є найбільш справжніми, оригінальними? Ми такі, які ми є, — удома. Удома ми найбільше відкриваємося. І коли трапляються негаразди, то з нами залишаються лише найрідніші, ті, хто є нашою сім’єю. А ми часто саме сім’єю найбільше жертвуємо, не приділяємо їй достатньо уваги.

І саме такі цінності повинна мати церква. Хай Бог благословить, щоб наші церкви не зводилися до храмів, до літургії, до обрядів — до офіціозу. А щоб насамперед плекали ось цю родинність, близькість.

Василь ПОПУДНИК

Благовісник, 1,2024